Український телеком у 2007 році: взаємоз’єднання, міські номери й запуск 3G

У грудні 2007 року я зберіг огляд Ірини Бохно про український телеком. У ньому є питання, яке легко пропустити, коли дивишся лише на ціну хвилини в рекламі: що відбувається з дзвінком і хто кому платить, якщо абоненти підключені до різних мереж? Навесні 2007-го це питання одночасно обговорювали мобільні оператори, постачальники фіксованого зв’язку й регулятор. Саме ця історія в тогочасному огляді CNews допомагає зрозуміти, чому домовленості між компаніями мали значення для звичайного абонента.

Що стояло за ціною хвилини

Коли абонент однієї мережі телефонує абонентові іншої, виклик треба передати на мережу призначення. Оператори погоджують точки підключення, маршрути та взаєморозрахунки. У 2007 році технічні та договірні питання регулювали Правила взаємоз’єднання мереж загального користування, затверджені рішенням НКРЗ № 155. Для розуміння того спору важливо відділяти розрахункову ставку між двома мережами від роздрібної ціни, яку бачить абонент. Навіть для одного напряму це різні величини.

Суперечка стала помітною після тимчасової перерви в прямому обміні трафіком між UMC і «Голден Телекомом». На зустрічі, яку описувала Бохно, «Голден Телеком», «Астеліт» (life:)), «Українські радіосистеми» (Beeline) та «Фарлеп-Інвест» піднімали питання про умови доступу до мереж UMC і «Київстару». Особливо їх цікавила різниця між ставками з фіксованої мережі до мобільної та у зворотному напрямку. У матеріалі наведено приклад учасника переговорів із 60 і 18 копійками за хвилину. Це його тогочасна ілюстрація різниці ставок. Повних договорів, за якими можна було б поширити ці числа на весь ринок, у публікації немає.

14 березня 2007 року UMC і «Голден Телеком» повідомили про відновлення прямого обміну трафіком і підписання договору. У тому самому повідомленні згадано проєкт фіксовано-мобільної конвергенції «Голден Телекому», розпочатий восени 2006-го. Для такого продукту домовленості про зв’язок з іншими мережами були частиною того, що оператор обіцяв клієнтові.

Прямі міські номери і межі операторської послуги

Другим приводом для дискусії були прямі міські номери абонентів UMC та «Київстару». Для людини, яка телефонувала зі стаціонарного апарата, це виглядало як виклик на звичайний міський номер. Усередині мереж виклик треба було спрямувати до мобільного абонента. У квітні «Укртелеком» порушив питання про припинення такого дозвону, а сторони обговорювали перехідний строк і компенсацію за виклики. За оглядом CNews, на зустрічі оператори погодилися утриматися від блокування дзвінків. У цій історії технічна можливість переадресації була лише однією частиною послуги. Іншими були право користуватися номером, доступність виклику з різних мереж та умови оплати.

Магістраль, SMS і нові мережі 3G

Поки тривали переговори про голосовий трафік, оператори шукали інші джерела зростання. В огляді описано проєкт Beeline, ProCom і Atracom з розбудови оптичної магістралі. Серед ділянок, про які тоді повідомляли, були Київ — Одеса, Київ — Вінниця — Хмельницький — Чернівці — Івано-Франківськ — Львів, Дніпропетровськ — Донецьк — Луганськ та Одеса — Миколаїв — Херсон — Сімферополь — Севастополь. Окремо наводили плани добудови інших маршрутів і розширення до 11 тис. км. Це був оголошений план, за яким не можна встановити фактичну довжину побудованої до кінця року мережі.

В оптичній магістралі DWDM дозволяє передавати кілька оптичних каналів по одному волокну на різних довжинах хвиль. Рекомендація ITU-T G.694.1 описує сітку частот для таких систем. Саме тут розмова виходила за межі телефонної хвилини: одна транспортна мережа могла обслуговувати інтернет, IP-телефонію, мобільні базові станції та інші сервіси.

У тій же добірці згадували SMS-довідку KVEST 7407 у UMC і «Київстару» та намір PEOPLEnet розвивати мультимедійні послуги в мережі CDMA. «Укртелеком» у той час робив ставку на UMTS/WCDMA. Весняний огляд описував тестування мережі та підготовку комерційної пропозиції. За хронологією самого «Укртелекому», продаж послуг 3G розпочався 1 листопада 2007 року. Це дозволяє відокремити тогочасні очікування від фактичного старту.

Приватизація й завдання регулятора

Паралельно Фонд держмайна уточнював план розміщення акцій «Укртелекому». У бюлетені Фонду про план, затверджений 21 березня 2007 року, 50% плюс одна акція залишалися в державній власності. Ще 37,86% мали запропонувати на міжнародних біржах і 5% — на українських біржах окремими пакетами. План розміщення показує тодішні наміри держави, а для встановлення фактичного продажу потрібні документи відповідного конкурсу.

Огляд Бохно також зафіксував питання, які виникли під час обговорення звіту НКРЗ. Одні стосувалися грошей і процедур: ліцензій, нумерації, фінансування контролю за використанням частот. Інші були інженерними: як звільняти смуги для WiMAX, якщо в них працювали радіорелейні лінії, і хто оплачує перенесення. У статті йшлося про діапазон 3400–3800 МГц та перехід частини обладнання до 3800–4200 МГц. Це згадка про предмет спору 2007 року. Її не слід застосовувати як чинний план розподілу частот.

Як читати такі новини про зв’язок

1. З’ясувати, що саме змінилося для клієнта: ціна, доступ до конкретного номера, маршрут дзвінка чи покриття.
2. Розділити підписаний договір, заяву одного учасника та рішення регулятора. Кожне з них підтверджує різні речі.
3. Перевірити дату запуску окремо від плану будівництва. Для підключення за конкретною адресою важливі готова лінія й умови обслуговування.

Тодішня розмова про телеком складалася з кількох таких шарів. Абонента цікавило, чи він додзвониться і скільки заплатить. Оператор мав домовитися про передачу трафіку й побудувати мережу, здатну його прийняти. Від обох рішень залежало, що клієнт отримає за ціною з рекламного оголошення.