У 2007 році ми встановили SVN на власному сервері для спільної розробки. Система мені сподобалася: після досвіду з CVS і тим більше VSS вона справляла позитивне враження. Тоді я й почав збирати корисні матеріали для роботи з нею.
Спільна розробка з центральним репозиторієм
SVN — це централізована система контролю версій. Команда може працювати з різних комп’ютерів, але історія проєкту зберігається в центральному репозиторії. Тому слова «розподілена розробка» описують організацію роботи людей, а не розподілену модель самої SVN.
Документація й навчальні матеріали
- Apache Subversion — офіційна сторінка проєкту.
- Документація Subversion — посібники та примітки до випусків.
- Version Control with Subversion — книга, написана за участю розробників SVN. Її видання прив’язані до версій системи.
- TortoiseSVN — клієнт для Windows, інтегрований в оболонку системи.
- Посібник TortoiseSVN — окрема документація клієнта.
З чого почати роботу
Для щоденної роботи важливо розрізняти репозиторій на сервері та робочу копію на комп’ютері розробника. У посібнику TortoiseSVN є розділи про отримання робочої копії, внесення змін, перегляд історії, оновлення й розв’язання конфліктів. Саме ці операції варто освоїти до складніших налаштувань.
Сервер, клієнт та інтеграція із середовищем
У моєму первинному списку також були інструкції для FreeBSD, Debian та інтеграції із Zend Studio 5.1. Вони відображали середовище, з яким ми працювали у 2007 році.
Ці завдання краще розглядати окремо: сервер забезпечує доступ до репозиторію, клієнт працює з робочою копією, а інтеграція в IDE робить ці операції доступними з редактора коду. TortoiseSVN — самостійний проєкт, тому його інструкції та вимоги слід звіряти саме з його документацією.
Немає коментарів:
Дописати коментар