UFW: коротка довідка команд і пояснення правил

UFW — засіб керування мережевим екраном у Linux. Нижче впорядковано команди з початкової нотатки. Вони призначені для довідки: застосування правил змінює мережевий доступ, тому на віддаленому сервері спершу потрібно перевірити, чи залишиться доступним адміністративне підключення.

Стан, журналювання та політики

ufw enable
ufw disable
ufw logging on
ufw logging off
ufw default allow
ufw default deny
ufw status
ufw status numbered
ufw reload

enable вмикає екран, disable вимикає його. logging керує журналюванням, default — політикою за замовчуванням. status показує стан, а reload перечитує правила. Варіанти з вертикальною рискою в оригінальній шпаргалці означали вибір однієї дії, а не виконання shell-конвеєра.

Порти та адреси

ufw allow 21
ufw delete allow 21
ufw allow 53/tcp
ufw allow from 10.123.192.199
ufw deny proto tcp to 72.55.148.21
ufw deny proto tcp from 72.55.148.21
ufw allow in on eth0 to any port 80 proto tcp

ufw allow 21 додає дозвільне правило, а не показує стан порту. Правило лише з адресою джерела охоплює більше, ніж один порт. Адреси й ім’я eth0 — приклади з оригіналу, які потрібно замінювати відповідно до своєї мережі.

Запис ufw deny 80 from 72.55.148.21 у початковому тексті мав неправильний порядок аргументів. Для заборони TCP-доступу від цього джерела до порту 80 використовується:

ufw deny proto tcp from 72.55.148.21 to any port 80

Порядок і видалення правил

ufw deny proto udp to any
ufw insert 2 deny proto udp to any
ufw status numbered
ufw delete 3

Перші два приклади задають широку заборону UDP; вони не є універсальним налаштуванням сервера. insert 2 вставляє правило на другу позицію. Перед delete 3 слід заново перевірити нумерований список, оскільки після змін номери можуть зсуватися.

Загальна форма

ufw allow|deny|reject|limit [in|out on INTERFACE] [log|log-all] [proto protocol] [from ADDRESS [port PORT]] [to ADDRESS [port PORT]]

Це схема синтаксису, а не готова команда: квадратні дужки позначають необов’язкові частини, а вертикальна риска — альтернативи. Повний опис напрямків і правил: офіційна довідка UFW для Ubuntu.

Параметри монітора Ubuntu через KVM: приклад xorg.conf

Під час роботи із серверами через апаратний KVM-перемикач у нашій конфігурації Ubuntu вибирала завелику роздільну здатність і частоту 100 Гц. KVM не показував зображення, а за відсутності мережевого доступу це ускладнювало керування сервером. Тут KVM означає перемикання клавіатури, відео та миші, а не технологію віртуалізації Linux.

Приклад конфігурації Xorg

У системі не було файла /etc/X11/xorg.conf. Для цього випадку ми створили його й задали параметри дисплея вручну. Нижче збережено приклад із первинної публікації:

Section "Monitor"
Identifier  "My Monitor"
HorizSync   31.5 - 50.0
VertRefresh 40-90
EndSection

Section "Screen"
Identifier    "Default Screen"
Monitor     "My Monitor"
DefaultDepth 24
Subsection "Display"
Depth       24
Modes "1024x768"
ViewPort 0 0
EndSubsection
EndSection

Частоти монітора та передавання DDC

Значення HorizSync та VertRefresh стосуються конкретної конфігурації й не є універсальними межами для будь-якого монітора. Їх потрібно брати з характеристик обладнання та враховувати можливості KVM. Перед змінами збережіть попередню конфігурацію й спосіб повернутися до робочого відеорежиму.

Відсутність xorg.conf сама по собі не є помилкою: Xorg підтримує автоматичне визначення обладнання. Його офіційна довідка окремо згадує KVM, які не передають інформацію DDC. Описаний приклад належить до історичного середовища Xorg і не переноситься безпосередньо на всі сучасні графічні сеанси.