Як я підключав ADSL «Ого!» від Укртелекому у 2008 році

У мене нарешті все запрацювало. Після підключення «Ого!» від Укртелекому записав, що забрало найбільше часу, як я налаштував домашню мережу та чому залишив другу лінію про запас.

Скільки тривало підключення

Заявку подав через інтернет. За десять днів мені зателефонували з нашої АТС. Оформлення документів і оплата забрали ще близько чотирьох годин. Після цього я без поспіху налаштовував доступ протягом тижня. Якби підключався знову за тих самих умов, заклав би час і на оформлення, і на перевірку мережі.

Модем Callisto 921+ і домашня мережа

Провайдер видав мені Callisto 921+. У цього модема були режими моста й маршрутизатора, а налаштування відкривалися у вебінтерфейсі. Мені було зручно взяти модель, з якою працював сам провайдер: можна було одразу запитати, як налаштувати її для одного комп’ютера чи для всієї мережі.

У мене вже була локальна мережа, тож я обрав режим маршрутизатора. Модем сам працював шлюзом для домашніх пристроїв, і окремий комп’ютер не потрібно було залишати ввімкненим.

Тариф, підтримка й резервна лінія

Із доступних мені тоді тарифів я радив 512/512 кбіт/с. Вибір, звісно, залежав і від товщини гаманця. З телефоном підтримки вийшла кумедна історія: автовідповідач пропонував натиснути «0», а після натискання казав, що номер набрано неправильно. Тоді виручали ICQ й електронна пошта.

«Ого!» я залишив основною лінією, а найдешевший пакет «Волі» — резервною. У 2008 році разом вони обходилися мені менш як у 150 грн, приблизно в межах вартості тодішнього пакета «Велетень» від «Волі». Коли одна лінія давала збій, друга давала змогу й далі працювати й написати в підтримку.

Що робити, якщо в слухавці чути шум

На моїй телефонній лінії без фільтра в слухавці було чути шум. У комплекті був один фільтр, тому я радив радіотелефон із кількома слухавками та однією базою. Якщо під’єднуєте кілька окремих телефонів до лінії ADSL зі звичайними розетками, мікрофільтр потрібен на кожній задіяній розетці, якщо сигнал не розділено окремим сплітером.

Як ми перенесли сервер до U’tel і перейшли на інтернет Укртелекому

У лютому 2008 року ми майже одночасно змінили двох постачальників. Сервер переїхав із HostBizUa до дата-центру U’tel, а основну інтернет-лінію «Волі» замінив Укртелеком. Часу минуло небагато, тож це перші враження. Проте вже було видно, де переїзд пройшов легше, ніж я сподівався, а де довелося повозитися.

Переїзд сервера до U’tel

Для розміщення сервера треба було підписати чимало паперів. На щастя, менеджери U’tel заповнили майже все самі. Мені залишилося вписати конфігурацію машини й поставити підпис. Сервер привіз прямо до дата-центру, тож заодно роздивився стійки за склом. На вході видавали перепустку, а електронні замки обмежували доступ до приміщень.

Персонал зустрів привітно, і встановлення виявилося простішим, ніж я очікував. На все пішло не більше години. Більшу частину цього часу я сам налаштовував сервер, бо не зробив цього заздалегідь. Для робочої машини з багатьма доменами підготовка до переїзду могла б зекономити час на майданчику.

Статистика трафіку й повідомлення про збій

В U’tel мені сказали, що статистику сервера можна переглядати. Після мого запиту надіслали інструкцію. На попередньому майданчику мені відповіли, що такої статистики надати не можуть. Без неї я не знав, скільки трафіку споживав сервер і чи варто було міняти пакет.

Невдовзі технік U’tel сам зателефонував і попередив, що сервер тимчасово недоступний через аварію. Я навіть не встиг помітити перерву: за кілька хвилин перевірив, і все вже працювало. Для мене сам дзвінок був важливим, бо під час збоїв на попередньому майданчику мені було складно додзвонитися. За першими враженнями, переїзд виправдав зусилля.

Підключення інтернету від Укртелекому

Оформлення й оплата забрали близько чотирьох годин. Коли взявся налаштовувати обладнання, з’ясувалося, що лінію ще не активували. Підключили її за кілька днів, після вихідних.

Через телефонне меню зв’язатися з підтримкою не виходило, тому я писав електронною поштою й через ICQ. У відповідь зі мною зв’язувалися й пояснювали налаштування. Модем довелося кілька разів скидати до заводських параметрів. Зрештою він запрацював у режимі маршрутизатора, і тримати окремий комп’ютер увімкненим як шлюз більше не було потрібно.

У підсумку я отримав безлімітний доступ за ціною, яка тоді мене влаштовувала. Про сам модем, резервну лінію й телефонні фільтри я докладніше написав у нотатці про підключення «Ого!».