понеділок, 20 жовтня 2014 р.

Українська локалізація наших вебпроєктів

У жовтні 2014 року я вирішив перевести всі свої вебпроєкти українською та зробити її основною мовою. Так, у реалізації були технічні складнощі. Але це питання послідовної роботи, а не причина відмовлятися від задуму.

На сайті Рудюка я вже встановив перекладач Google. Він давав змогу читати інформацію українською, англійською та багатьма іншими мовами. Переклад виходив нерівним, подекуди незграбним, проте це був перший практичний крок. Автоматичний перекладач допомагав отримати доступ до змісту; зробити українську повноцінною мовою сайту означало ще й відредагувати тексти та інтерфейс.

Українська на сайті починається з щоденного використання

У той час мені сподобався матеріал «Фактів» «Говорити українською — це модно. Практичні поради тим, хто хоче вивчити українську мову». Йшлося про знайому багатьом перешкоду: людина розуміє українську, хоче нею спілкуватися, але боїться помилок або реакції оточення.

Для мене локалізація вебпроєктів була частиною цього самого вибору. Якщо хочемо бачити більше якісних українських текстів, варто почати з тих сторінок, листів і розмов, на які ми самі можемо вплинути.

Вісім кроків, які допомагають перейти на українську

1. Не чекати ідеального володіння мовою

«Я погано розмовляю й не хочу псувати мову» — зрозумілий страх, але мовчання не дає практики. Не обов'язково відразу говорити бездоганно. Можна почати з простих фраз, помічати власні труднощі й поступово виправляти їх. Російськомовна родина чи звичка з дитинства пояснюють стартові умови, проте не визначають мову всіх майбутніх розмов.

2. Створити українськомовне середовище

Книжки, преса, музика, фільми й серіали з українським дубляжем допомагають накопичувати слова та звикати до звучання мови. Практичний крок — обрати український інтерфейс комп'ютера, програм, соціальних мереж і сайтів, де він доступний. Тоді українська з'являється у звичних діях, а не лише під час спеціальних занять.

3. Почати з письма

У листуванні є час подумати над реченням, знайти потрібне слово та перечитати написане. Дописи й повідомлення допомагають звикнути формулювати думки українською. Поступово до цієї зміни звикає й коло спілкування; з'являються люди, з якими можна продовжити практику усно.

4. Спробувати короткі розмови з незнайомцями

У магазині, транспорті чи на вулиці розмова часто складається з кількох простих речень. Це зручний початок для тих, кому важко одразу змінити мову всіх розмов. Не потрібно поспішати: можна говорити повільніше, перепитувати й підбирати слова.

5. Домовитися про підтримку вдома й на роботі

Близьким варто пояснити своє рішення та попросити підтримки. У діалозі легко автоматично підхопити мову співрозмовника, тому нова звичка потребує уваги. Якщо якесь слово незрозуміле, його можна пояснити або перефразувати. Доброзичлива розмова допомагає більше, ніж змагання за безпомилковість.

6. Знайти досвідчених співрозмовників

Слухаючи людину, чия українська вам подобається, легше засвоювати природні вислови й вимову. Запитуйте значення незнайомих слів і домовляйтеся про коректні виправлення. Помилка стає корисною, коли після неї зрозуміло, як сказати краще.

7. Дати собі час

Вільне мовлення не з'являється за однаковим для всіх графіком. Комусь легше читати й писати, комусь — розмовляти. Якщо потрібна перерва, вона не перекреслює попередньої роботи. Важливо повертатися до практики й помічати поступ, а не вимагати від себе досконалості до певної дати.

8. Шукати спільноти та заняття

Курси й розмовні клуби дають регулярну практику та коло однодумців. Обираючи заняття, перевірте їхню програму, розклад і умови участі: сам напис «безкоштовні курси» ще не пояснює, де й коли вони відбуваються.

Мій план у 2014 році був простий: поступово зробити українську основною мовою власних вебпроєктів. Перекладач міг допомогти на початку, але якісний український сайт потребував моєї власної роботи з текстами. І починати цю роботу варто було, не чекаючи ідеальних умов.

Поради, які мене тоді зацікавили, були опубліковані виданням «Факти» ICTV.

пʼятниця, 17 жовтня 2014 р.

Ubuntu Linux: версії LTS, історія впроваджень і встановлення

Ubuntu стала одним із найвідоміших способів перейти з Windows на Linux. На домашньому ПК це означало можливість спробувати іншу систему з того самого комп’ютера, а для організацій — розгорнути й підтримувати єдине робоче середовище на тисячах машин. У 2014 році Ubuntu 14.04 LTS була показовим прикладом того, як один дистрибутив міг працювати і на робочих станціях, і на серверах.

Що таке Ubuntu і чим відрізняються випуски LTS

Ubuntu — операційна система на основі Debian GNU/Linux. Її розвивають Canonical і спільнота. Назва походить від слова ubuntu, яке передає ідею людяності. Настільне видання Ubuntu Desktop призначене для персональних комп’ютерів, а Ubuntu Server — для серверних завдань. Перейти на Ubuntu простіше, якщо потрібні програми мають версії для Linux або відповідні альтернативи. Перед переходом варто перевірити також принтер, мережевий адаптер та інше обладнання, яким користуєшся щодня.

Нові випуски Ubuntu виходять раз на пів року. Проміжні випуски отримують оновлення протягом дев’яти місяців. Версії LTS (Long Term Support) виходять раз на два роки та мають п’ять років стандартного супроводу. Ubuntu 14.04 LTS уже вийшла за межі цього строку. Для робочої системи варто вибрати підтримуваний випуск і звірити строки оновлень у календарі випусків Canonical.

Від LiveCD до завантажувальної флешки

У ранніх випусках Ubuntu Desktop знайомство із системою починалося з LiveCD або DVD. Згодом для цього дедалі частіше використовували USB. Для частини старіших випусків існував окремий текстовий інсталятор Alternate. Набір підтримуваних архітектур залежав від випуску й образу. Зокрема, для Ubuntu 14.04 LTS були доступні настільні образи для 32- та 64-бітних ПК. У той самий період Canonical розробляла Ubuntu для телефонів і планшетів. У примітках до Ubuntu 14.04 LTS зберігся опис тодішніх видань і змін.

Де використовували Ubuntu

  • Франція. У 2007 році на Ubuntu перейшли Національні збори. У 2008 році Національна жандармерія оголосила план переведення до 70 тисяч комп’ютерів. Робочі місця переводили поетапно. Повідомлення Canonical про обидва проєкти.
  • Освіта. У 2007 році в тодішній Республіці Македонія оголосили план забезпечити школи 180 тисячами робочих місць на Ubuntu. На момент оголошення перші сім тисяч комп’ютерів уже відвантажили. В іспанській Андалусії Canonical повідомляла про розгортання 220 тисяч навчальних робочих місць на Guadalinex, дистрибутиві на основі Ubuntu. У Фінляндії понад сто шкіл використовували вільне програмне забезпечення, зокрема Ubuntu. Проєкт у Македонії, проєкт в Андалусії і огляд фінських шкіл.
  • Google і Wikimedia. Google використовувала Goobuntu, внутрішній дистрибутив на основі Ubuntu LTS, а згодом перейшла на gLinux на основі Debian. Wikimedia свого часу обрала Ubuntu для своїх серверів. Історія Goobuntu від Google і опис проєкту Wikimedia.
  • Картографія. Ubuntu використовували й для роботи з відкритими геоданими. У вікі OpenStreetMap зберігся приклад розгортання OpenTopoMap на Ubuntu 12.04 LTS.
  • Мюнхен. За підсумками проєкту LiMux у 2013 році на Linux і вільне програмне забезпечення перевели понад 14 тисяч муніципальних робочих станцій. Для міської адміністрації адаптували власний дистрибутив LiMux, який із 2009 року базувався на Kubuntu. Опис міграції від Canonical.
  • ПриватБанк. У 2013 році команда банку повідомила про понад 36,5 тисячі робочих місць на корпоративному Linux. Ubuntu була серед дистрибутивів, які команда розглядала під час міграції. Звіт команди впровадження.
  • Steam. У лютому 2013 року Canonical повідомила, що клієнт Steam від Valve став доступний через Ubuntu Software Center. Для настільного Linux це означало появу ще одного способу встановлювати ігри з комерційного каталогу. Оголошення про Steam для Ubuntu.

Де завантажити й як спробувати Ubuntu

Відкрий офіційну сторінку завантаження Ubuntu Desktop і вибери образ для свого комп’ютера. Запиши його на USB за інструкцією Canonical, попередньо скопіювавши з флешки потрібні файли. Завантажся з USB і вибери Try Ubuntu, щоб перевірити мережу, звук і периферію перед встановленням. Якщо плануєш змінювати розділи диска або залишити поряд Windows, спершу зроби резервну копію важливих даних.

OpenOffice і LibreOffice: відкриті офісні пакети та сумісність документів

Коли вартість офісних ліцензій не відповідає бюджету організації, варто розглянути альтернативи. У матеріалі 2014 року йшлося про OpenOffice і LibreOffice — офісні пакети з відкритим кодом, які можна використовувати без придбання ліцензії на кожне робоче місце. Водночас перенесення документів, навчання й підтримка можуть потребувати окремих витрат.

Спільне походження, різні проєкти

Історія пакетів пов'язана зі StarOffice та OpenOffice.org. Sun Microsystems придбала StarDivision, а згодом відкрила код, на основі якого розвивався OpenOffice.org. Після переходу Sun до Oracle частина спільноти у вересні 2010 року оголосила про The Document Foundation і незалежний проєкт LibreOffice. У 2011 році розвиток OpenOffice перейшов до Apache. Основні етапи наведено в офіційній хронології LibreOffice.

Сьогодні Apache OpenOffice та LibreOffice слід розглядати як окремі проєкти зі спільним походженням. Не варто переносити відомості про ліцензії старих випусків OpenOffice.org на сучасні: Apache OpenOffice поширюється за Apache License 2.0.

Формати файлів і межі сумісності

Обидва пакети використовують OpenDocument (ODF) та працюють із низкою форматів Microsoft Office. Проте початкова обіцянка бездоганної сумісності з усіма файлами була надто широкою. Складне оформлення, вбудовані OLE-об'єкти й автоматизація потребують перевірки на реальних документах.

Довідка LibreOffice описує відкриття й збереження DOC/DOCX, XLS/XLSX і PPT/PPTX. Підтримка цих форматів не означає повної взаємозамінності: макроси Microsoft Office та LibreOffice здебільшого використовують різні об'єкти й методи, тому можуть потребувати адаптації.

Для OpenOffice перелік доступних форматів та можливості експорту перевіряйте окремо в документації форматів. Зокрема, можливість відкрити файл ще не означає, що пакет збереже його в тому самому форматі з усіма функціями.

Як підготувати перехід організації

  • Зберіть типові документи, таблиці, презентації та файли з макросами.
  • Перевірте відкриття, редагування, повторне збереження й друк у потрібному пакеті.
  • Окремо випробуйте OLE-об'єкти, шаблони та обмін файлами з контрагентами.
  • Узгодьте основні формати й шрифти, навчіть користувачів і збережіть оригінали документів.

Єдиний набір програм усередині організації спрощує роботу, але сам по собі не усуває всіх проблем сумісності. Так само не можна обіцяти, що кожен файл ODF буде меншим за відповідний файл Microsoft Office: розмір залежить від вмісту й формату.

Версію для Windows, Linux або macOS обирайте за поточними системними вимогами. Старі згадки про Solaris, PowerPC чи експериментальні інтерфейси описували попередні випуски.

Офіційні завантаження: Apache OpenOffice та LibreOffice українською.

Обмеження груп LinkedIn: довідка 2014 року та актуальні правила

Продовжуючи тему обмежень у соціальних мережах, у 2014 році я зібрав правила для груп LinkedIn. Відтоді правила й модель керування групами змінилися, тому старі числа збережено нижче як історичну довідку.

Що було наведено в початковій нотатці

  • Володіння й адміністрування — до 10 груп загалом; володіння підгрупами — до 20.
  • Участь — до 50 груп і до 50 підгруп; модерація — до 50 груп.
  • Відстеження — до 5 000 користувачів.
  • Основна група: один власник, 10 адміністраторів, 50 модераторів і стандартний максимум 20 000 учасників.
  • У межах основної групи — до 20 підгруп. Для підгрупи вказувалися один власник, 10 адміністраторів і 50 модераторів.

За тодішнім описом, після досягнення ліміту участі для вступу до нової групи потрібно було вийти з іншої.

Що перевіряти сьогодні

Під час перевірки 2 листопада 2026 року офіційна довідка LinkedIn наводила, зокрема, участь у 100 групах, керування 30 групами, до 10 власників і 20 менеджерів однієї групи. Повний перелік, включно з обмеженнями публікацій, перевіряйте за цим посиланням перед плануванням роботи.

четвер, 16 жовтня 2014 р.

Ліміти соцмереж від 2014 року: підписки, відео й модерація

У 2014 році ми зберегли в блозі добірку про ліміти соцмереж. Поряд із добре відомими 140 символами у Twitter там були менш очевидні речі: скільки запитів у друзі можна надіслати, що відбувається з коментарем після видалення і чому сервіс може обмежити показ відео навіть після успішного завантаження. Упізнати джерело допомогла добірка Ольги Карпенко в AIN від 12 липня 2014 року. Нижче зіставлено її приклади з тим, що платформи пояснюють у своїх довідках.

Twitter і X: добова межа та співвідношення підписок

У добірці 2014 року йшлося про поріг у 2 000 підписок, після якого впливало співвідношення підписок і читачів. Окремо згадували до 1 000 підписок на добу та 2 400 твітів з урахуванням ретвітів. Це різні види лімітів: один описує, скільки нових дій можна виконати за день, інший — коли до загальної кількості підписок починають застосовувати додаткові умови.

Тепер довідка X про підписки називає до 400 нових підписок на добу і додаткове обмеження за співвідношенням підписок та читачів після 5 000 підписок. Платформа також описує заборони на агресивні масові підписки й відписки. Для публікацій варто дивитися таблицю лімітів X для конкретного типу облікового запису: довідка розділяє дописи й відповіді та згадує коротші часові інтервали.

Правило неактивності теж змінилося. У старій добірці згадували вхід і твіт раз на пів року. Чинна довідка X радить входити щонайменше раз на 30 днів. Інший блок добірки стосувався акаунтів, які видавали себе за відомих людей. Тут важлива різниця між прозоро позначеною пародією та профілем, який вводить читачів в оману. Вимоги до таких профілів викладено в правилах автентичності X.

Facebook і «ВКонтакте»: друзі, групи та обмеження акаунта

Для Facebook у 2014 році добірка називала межі у 5 000 друзів, 5 000 уподобаних сторінок і 1 000 фото в альбомі. Ще один блок порівнював параметри завантаження відео для різних статусів акаунта. Тут важливо, що межа кількості друзів і тимчасове блокування запитів у друзі — різні речі. У добірці пояснювали, що на запити також впливають неприйняті запрошення та скарги.

Текст нагадував про вимоги до назв сторінок, зокрема до написання великими літерами й занадто загальних назв, та про різницю між деактивацією і видаленням облікового запису. Окремий приклад стосувався оголеності, художніх зображень і фото грудного вигодовування. Такі випадки залежать від політики щодо змісту, контексту й рішення модерації. Перед видаленням акаунта або підготовкою матеріалу для сторінки варто перевірити точні правила в самій платформі й зберегти потрібні файли.

У частині про «ВКонтакте» згадували 10 000 друзів разом із надісланими заявками, повідомлення до 4 096 символів, фото до 25 МБ і добу для редагування допису. Також ішлося про довжину пароля, кількість спільнот та окремі обмеження для відео в профілі й групі. Ці числа відтворюють те, що опублікував AIN у 2014 році. Архівної довідки платформи для кожного з них немає, тому за цією добіркою не можна визначити точні межі для конкретного акаунта.

YouTube: завантаження, музика, коментарі й вік глядача

В архівному дописі для YouTube наведено 128 ГБ і 11 годин. Довідка YouTube про довгі відео тепер вказує 256 ГБ або 12 годин, залежно від того, якої межі файл досягає першою. За замовчуванням діє межа у 15 хвилин. Для довших відео потрібне підтвердження облікового запису.

Content ID стосується того, що станеться після завантаження. Якщо система виявить захищений фрагмент, результат залежить від претензії правовласника. У довідці YouTube Studio описано вилучення фрагмента, заміну пісні або приглушення звуку. Перед збереженням варто зробити копію відео й прослухати результат. Вікове обмеження має іншу причину та окремий порядок перегляду рішення.

Допис також описував модерацію гілок коментарів і тодішній зв’язок із Google+. Ця інтеграція належить до історії YouTube: споживчу версію Google+ закрито 2 квітня 2019 року.

Instagram: тривалість ролика й видимість у пошуку

У 2014 році в добірці описано ролики від 3 до 15 секунд і приклади хештегів, які користувачі не знаходили у пошуку. Це показує різницю між тим, чи платформа прийняла файл або позначку, і тим, де їх побачить аудиторія. Історичний список хештегів не встановлює, які позначки обмежені тепер. Пізніше Meta окремо описувала перехід до Reels та критерії рекомендацій, які відрізнялися від умов самого завантаження.

Для публікації краще почати з трьох перевірок: який формат обрано, які межі діють для цього акаунта і кому платформа покаже матеріал. Тоді зрозуміло, коли треба стиснути файл, коли підтвердити акаунт, а коли відкрити причину обмеження в панелі модерації.

Обмеження в «Одноклассниках»: архівні спостереження жовтня 2014 року

Ця нотатка з жовтня 2014 року зберігає тодішні спостереження про обмеження в «Одноклассниках». У початковому тексті змішано припущення автора й посилання на ненаведені «офіційні повідомлення». Числа нижче передають зміст того запису; вони не підтверджені як чинні правила сервісу й не є рекомендацією для теперішньої роботи.

Кількість друзів у різних профілях

У старому тексті було наведено три категорії:

Тип профілю в нотатціЗазначена тоді межа
Звичайний користувач5000 друзів
Підтверджена сторінка відомої особи10000 друзів
РекламодавецьЗаявлено відсутність обмеження

Самих правил, дати їх редакції та умов підтвердження цих типів облікового запису до допису не додано.

Публікації групи та показ у стрічці

Автор стверджував, що перші 16 дописів за день потрапляли у стрічку, а наступні могли фільтруватися й показуватися лише частині учасників. У тексті це приписано представникам соцмережі, але конкретного повідомлення або посилання немає.

Для невеликих груп тоді пропонувалося показувати у стрічці лише дії адміністрації, залишивши учасникам можливість публікувати власний вміст. Важливе уточнення: навіть така зміна налаштувань сама по собі не доводить гарантованого показу кожного допису всім читачам. У нотатці немає вимірювання охоплення.

Спостереження про запрошення до групи

У різні дні автор помічав 15–25 запрошень, а іноді лише 2–3. Для автоматизованих дій у записі згадано 3–10 запрошень на обліковий запис і припущення, що межа індивідуальна.

Далі було наведено такі часові інтервали: 24–72 години між запусками, приблизно 24–36 годин після досягнення межі й можливість наступних 3–6 запрошень. Це архівні спостереження без протоколу перевірки, а не встановлена формула роботи антиспаму чи спосіб обійти його.

Серед можливих чинників автор називав невідповіді на запрошення, відхилені й незавершені заявки, скарги «це спам», історію дій профілю та запрошення в друзі, ігри чи групи. Не було показано, який чинник і з якою вагою впливав на рішення сервісу. Припущення про те, що профіль має «виглядати живим», не слід вважати достовірним описом алгоритму.

Запрошення в друзі

За власними спостереженнями автор порівнював колишні 50–80 запрошень із меншими межами:

Джерело запрошенняЧисло в початковій нотатці
Пошук користувачів5–15 людей на добу
Можливі друзі4–9 людей за 6 годин, приблизно

У записі немає достатніх даних про типи профілів і умови експерименту, щоб поширити ці значення на всіх користувачів навіть того часу.

Повідомлення та штучна активність

У нотатці згадано можливість надіслати 50 повідомлень і твердження про блокування після трьох скарг на спам. Без документа сервісу це не підтверджений універсальний поріг.

Окреме застереження стосувалося накручування приблизно 2000–3000 «класів» у невеликій групі за короткий час: автор пов’язував це з ризиком втрати групи та профілів. Це опис тодішнього занепокоєння, а не інструкція з підбору «безпечної» кількості штучних реакцій.

Як читати цей запис

Нотатка показує, як автор намагався пояснити мінливі обмеження соцмережі у 2014 році. Вона не дає перевіреного переліку сучасних лімітів. Для практичних дій потрібно користуватися актуальними правилами сервісу, зважати на згоду адресатів і не робити висновок про дозволеність розсилки лише з того, що інтерфейс ще приймає запрошення.

Обмеження соціальних зв’язків у Google+ та Facebook: нотатка 2014 року

Соціальні мережі відкривають широкі можливості для спілкування, але зі зростанням кола контактів стають помітними й обмеження сервісів.

5000 контактів: моє спостереження 2014 року

У жовтні 2014 року я звернув увагу на межу у 5000 людей, яких можна було додати до кіл Google+. Тоді ж читав про аналогічне число для друзів Facebook і планував перевірити його на практиці. «Подивимось…» — так я тоді завершив цю нотатку: власної перевірки Facebook ще не було.

Що сталося з Google+

Google закрила споживчу версію сервісу 2 квітня 2019 року. Це підтверджує офіційна довідка Google. Закриття Google+ не означало закриття Gmail, Google Drive, YouTube чи самого облікового запису Google.

Число контактів у колах Google+ не слід переносити на інші продукти Google, а старе спостереження — використовувати як поточне правило Facebook. Для роботи з аудиторією потрібно розрізняти друзів, підписників і сторінки та перевіряти правила відповідного сервісу.

вівторок, 14 жовтня 2014 р.

Відновлення rudjuk.kiev.ua у 2014 році: що вдалося повернути

Як я повернув свій найстаріший сайт

Лише в жовтні 2014 року мені вдалося повернути до роботи мій найстаріший сайт, rudjuk.kiev.ua. Після подій 28 липня я втратив доступ до старого сервера. До 14 жовтня я зробив на тій самій адресі новий сайт на WordPress.

На жаль, разом із доступом до сервера я втратив доступ і до старих матеріалів. Тому в тій версії сайту не було інформації про «Корпорацію 1». Відвідувачі знову могли відкрити знайому адресу, але частина матеріалів на той час лишалася недоступною.

Що потрібно, щоб повернути і сайт, і його вміст

Адреса сайту може працювати, навіть якщо частина його історії втрачена. Щоб відновити типовий сайт на WordPress, потрібні дві складові: копія бази даних із дописами, сторінками та коментарями і копія файлів із завантаженими зображеннями, темами, плагінами й налаштуваннями. Варто зберігати узгоджені копії окремо від основного сервера і час від часу перевіряти їх відновлення на тестовому майданчику. Обидві складові описано в довіднику WordPress із резервного копіювання.

Після відновлення варто відкрити кілька старих адрес, сторінку з вкладеннями й типову статтю з ілюстраціями. Так можна з’ясувати, які сторінки повернулися повністю, які потребують перенаправлення і яких матеріалів усе ще бракує.

Сьогодні на домені доступний розділ документації до програм. Це окремий зріз історії сайту, а про те, що було доступно в жовтні 2014 року, свідчить цей запис і збережений скриншот.



понеділок, 13 жовтня 2014 р.

Флешнакопичувач показує неправильний обсяг: історія відновлення розмітки в Linux

Після створення завантажувального флешнакопичувача Windows показувала лише кілька мегабайт замість 2 ГБ і не дозволяла звичним способом прибрати розділи. Тоді я звернувся до рятівного Linux — і таки розв’язав проблему :)

Це робота зі структурою носія, а не відновлення втрачених файлів. Команди нижче знищують дані на вибраному пристрої. Якщо потрібні файли ще не скопійовані, перезаписувати носій не можна.

Як визначався пристрій

Через тодішнє меню «Програми → Системні утиліти → Диски» я відкрив утиліту й знайшов потрібний USB-носій, перевірив його розмір і розмонтував усі розділи. У моїй системі він мав шлях /dev/sdb. Це лише приклад: на іншому комп’ютері за таким шляхом може бути системний або інший важливий диск.

Команди з початкового випадку

Повний перезапис і перші 512 байтів

Спочатку використовувався повний перезапис нулями з правами адміністратора:

dd if=/dev/zero of=/dev/sdb

Він перезаписує носій, а не створює файлову систему, і може тривати довго. У нотатці також був короткий варіант — перезапис лише перших 512 байтів:

dd if=/dev/zero of=/dev/sdb bs=512 count=1

Такий запис прибирає лише початкову ділянку. Він не очищає весь диск і не гарантує видалення всіх структур розмітки, наприклад резервних даних GPT. Вибір способу залежить від реального стану носія.

Створення розділу та файлової системи

Далі я створив розділ через:

fdisk /dev/sdb

Після розмітки файлову систему було створено у програмі «Диски». Ця послідовність допомогла в конкретному випадку; апаратну несправність контролера чи пам’яті вона не усуває. Поведінку dd описано в офіційному посібнику GNU Coreutils.

неділя, 12 жовтня 2014 р.

WordPress: враження від встановлення та перенесення блогу

Після кількох звернень клієнтів щодо створення й оновлення сайтів я знову встановив WordPress. До того працював із цією CMS багато років тому, тож хотілося оцінити її у власних завданнях. І скажу чесно: система сподобалася...

Що сподобалося

Насамперед — простота встановлення. У моєму середовищі воно зайняло менш ніж хвилину, а теми вдавалося швидко додавати з каталогу. Тоді це було одне з найшвидших встановлень, які я бачив. Простота й лаконічність справили чудове враження; на іншому сервері швидкість залежатиме від його підготовки та мережі.

Зручними були зрозумілі постійні посилання, зокрема з кириличними назвами, великий вибір тем і плагінів та їх встановлення з адміністративного інтерфейсу. Опис і знімки екрана допомагали оцінити розширення перед використанням: обираєш плагін, установлюєш, а якщо не сподобався — вимикаєш. Від розмаїття тем розбігалися очі. Здавалося, нарешті можна здійснити мою мрію — створювати багато сайтів за день :) Самі зрозумілі URL не гарантують високих позицій у пошуку, але полегшують організацію адрес сторінок.

Практичний результат теж порадував: за добу я переніс приблизно пів тисячі статей зі свого блогу. WordPress здався зручним інструментом для цього обсягу роботи.

Система має відкритий код і поширюється за GPLv2 або пізнішою версією. Водночас відкритість коду не означає, що хостинг, супровід, усі теми чи сторонні послуги безкоштовні.

Межі цього досвіду

На момент написання я не виявив суттєвих для себе недоліків. Це перше враження від конкретних робіт, а не вичерпна оцінка CMS для будь-якого проєкту. Розширювати сайт слід із перевіркою сумісності та якості потрібних компонентів.

Потрібно створити або оновити сайт? Обговорити завдання з K2 можна через WhatsApp: +380679016322.

пʼятниця, 10 жовтня 2014 р.

Фільтрація небажаного вмісту у Firefox: досвід і межі браузерних розширень

У 2014 році я шукав спосіб обмежити дитині доступ до сайтів із небажаним вмістом. Розглядав налаштування брандмауера й nanny для Linux, але зупинився на розширенні Firefox, яке аналізувало вміст сторінок.

Тоді в українському інтерфейсі я відкривав «Інструменти → Додатки», вводив у пошуку filter та переглядав результати. Оригінальний знімок цього меню збережено нижче.

Пошук розширень для фільтрації вмісту у Firefox у 2014 році

У початковому переліку були Anti-Porn Pro, FoxFilter, Procon Latte Content Filter і WebFilter — The content filtering addon! Ці назви залишаються частиною досвіду 2014 року; список не підтверджує їхню нинішню доступність, підтримку чи сумісність.

Що перевірити під час налаштування

Для сучасного Firefox орієнтуйтеся на довідку Mozilla про батьківський контроль. Вона розрізняє засоби операційної системи та браузерні розширення й нагадує: розширення діє в конкретному браузері та може бути вимкнене користувачем.

Після налаштування перевірте кілька дозволених і небажаних сторінок. Фільтр за словами може помилково блокувати нейтральний матеріал через окремий збіг у тексті. У такому разі варто розібратися з правилом і коректно налаштувати виняток, а не вимикати весь захист.

Фільтрація тематики та захист від шкідливого коду — різні завдання. Блокування сторінки не доводить наявності вірусу, а дозвіл перегляду не є гарантією безпеки. Технічні обмеження краще доповнювати зрозумілими правилами користування й розмовою з дитиною.

Чому фільтр у Firefox блокував corp2.net: перевірка зовнішніх скриптів

У жовтні 2014 року я встановив у Firefox розширення для фільтрації вмісту на дитячому комп’ютері. Відкрив власний сайт corp2.net і несподівано побачив попередження про вміст для дорослих. Спершу подумав про шкідливий скрипт. Далі перевірив, за яких умов з’являлося попередження.

Що показали перші перевірки

  1. Інші сайти на тому самому сервері відкривалися. На дзеркальних доменах цього магазину попередження повторювалося.
  2. Інші розширення для фільтрації в моєму Firefox також показували попередження. Перевірки на шкідливий код і за списками блокування, які я тоді використав, нічого не виявили.
  3. Вимкнення частини модулів магазину не допомогло. Окремі тестові PHP-сторінки відкривалися нормально.
  4. Сторінка магазину встигала з’явитися перед попередженням. Це наштовхнуло мене на думку, що фільтр реагує на запит, який браузер робить уже під час завантаження сторінки.

Як я відтворив блокування на копії сторінки

Щоб відокремити код сторінки від роботи самого магазину, я завантажив HTML у Linux. Ось команда, яку тоді використав:

wget http://corp2.net

Я помістив файл на той самий хостинг і відкрив його у Firefox. Попередження знову з’явилося. Копія вже не потребувала генерації сторінки системою керування вмістом, але браузер усе ще міг виконувати JavaScript і звертатися до зовнішніх ресурсів. Я почав прибирати підключені скрипти по одному й щоразу повторював перевірку. Документація GNU Wget описує синтаксис цієї команди.

Який запит вдалося ізолювати

У моєму тесті попередження зникло після видалення скрипту кнопок поширення з домену share.pluso.ru. Подібне попередження я тоді бачив і на сторінці рейтингу Mail.ru. Причину другого спрацювання окремо не перевіряв. Цей дослід показав, яка залежність впливала на результат у конкретній конфігурації браузера й фільтра.

Як перевірити зовнішні скрипти у Firefox

Відкрий монітор мережі Firefox, перезавантаж сторінку й переглянь запити до зовнішніх доменів. Якщо попередження з’являється після початкового завантаження, зверни увагу на запити, які стартують у цей момент. На тестовій копії відключай по одній інтеграції та відтворюй перевірку з тим самим розширенням. Так можна встановити, після якої зміни зникає попередження, і зберегти решту функцій сайту.

вівторок, 7 жовтня 2014 р.

Шлюз Ubuntu з iptables: історичний скрипт і розбір помилок

У цій старій нотатці я описував налаштування шлюзу Ubuntu через iptables після спроб використати UFW, Squid та інші інструменти. Для своїх проєктів зручним виявився повторно використовуваний скрипт. Це особистий досвід, а не універсальна перевага одного засобу для всіх мереж.

В інтернеті вистачало готових варіантів; цей скрипт я теж колись знайшов у мережі :).

Початкова конфігурація призначалася для віртуальних серверів на одному мережевому інтерфейсі. Назви eth0, eth0:1 та підмережа 10.0.2.0/24 належать до того прикладу.

Що потрібно уточнити перед читанням коду

Скрипт очищує правила firewall у кількох таблицях і змінює пересилання пакетів. Його запуск на робочому чи віддаленому сервері може прибрати наявний захист або перервати доступ. Нижче збережено історичний код, а не готову безпечну політику для сучасної системи.

У початковому тексті dnsmasq помилково названо програмою для маскарадингу. NAT у цьому прикладі виконує Netfilter/iptables; dnsmasq використовується для DNS/DHCP та не є необхідною умовою самого NAT. Початкова команда встановлення:

aptitude install dnsmasq

Для одночасної роботи bind9 і dnsmasq я тоді використовував у rc.local:

service bind9 stop
service dnsmasq restart
service bind9 start

Сам порядок запуску не усуває конфлікт, якщо обидва сервіси намагаються зайняти ту саму адресу й порт. Потрібно узгодити адреси прослуховування та ролі сервісів.

Початковий скрипт

#!/bin/bash
# Тут в принципе может и не надо этого всего но не помеха
# вдруг какой модуль не подгружен или форвардинг не включен
echo "1" > /proc/sys/net/ipv4/ip_forward
echo "1" > /proc/sys/net/ipv4/ip_dynaddr
modprobe iptable_nat
modprobe ip_conntrack_ftp
modprobe ip_nat_ftp

# Объявление переменных
export IPT="iptables"

# Интерфейс который смотрит в интернет
export WAN=eth0

# Локальная сеть (в моем случае, все висит на одном интерфейсе. Чеще всего же тут заменяете на eth1)
export LAN=eth0:1
export LAN_IP_RANGE=10.0.2.0/24

# Очистка всех цепочек iptables
$IPT -F
$IPT -F -t nat
$IPT -F -t mangle
$IPT -X
$IPT -t nat -X
$IPT -t mangle -X

# Закрываем изначально ВСЁ (т.е. изначально все что не разрешено - запрещено):
###$IPT -P INPUT DROP
###$IPT -P OUTPUT DROP
###$IPT -P FORWARD DROP

# разрешаем локальный траффик для loopback и внутренней сети
$IPT -A INPUT -i lo -j ACCEPT
$IPT -A INPUT -i $LAN -j ACCEPT
$IPT -A OUTPUT -o lo -j ACCEPT
$IPT -A OUTPUT -o $LAN -j ACCEPT

# Состояние ESTABLISHED говорит о том, что это не первый пакет в соединении.
# Пропускать все уже инициированные соединения, а также дочерние от них
$IPT -A INPUT -p all -m state --state ESTABLISHED,RELATED -j ACCEPT
# Пропускать новые, а так же уже инициированные и их дочерние соединения
$IPT -A OUTPUT -p all -m state --state NEW,ESTABLISHED,RELATED -j ACCEPT
# Разрешить форвардинг для новых, а так же уже инициированных
# и их дочерних соединений
$IPT -A FORWARD -p all -m state --state NEW,ESTABLISHED,RELATED -j ACCEPT

# Включаем фрагментацию пакетов. Необходимо из за разных значений MTU
$IPT -I FORWARD -p tcp --tcp-flags SYN,RST SYN -j TCPMSS --clamp-mss-to-pmtu

# Отбрасывать все пакеты, которые не могут быть идентифицированы
# и поэтому не могут иметь определенного статуса.
$IPT -A INPUT -m state --state INVALID -j DROP
$IPT -A FORWARD -m state --state INVALID -j DROP

# Приводит к связыванию системных ресурсов, так что реальный
# обмен данными становится не возможным.
$IPT -A INPUT -p tcp ! --syn -m state --state NEW -j DROP
$IPT -A OUTPUT -p tcp ! --syn -m state --state NEW -j DROP



# Разрешаем доступ из внутренней сети наружу
$IPT -A FORWARD -i $LAN -o $WAN -j ACCEPT

# Запрещаем доступ снаружи во внутреннюю сеть
$IPT -A FORWARD -i $WAN -o $LAN -j REJECT

# Маскарадинг
$IPT -t nat -A POSTROUTING -o $WAN -s $LAN_IP_RANGE -j MASQUERADE


# Далее дано как пример открытие портов извне:
# **********************************************************************
# Открываем порт для ssh
$IPT -A INPUT -i $WAN -p tcp --dport 22,220 -j ACCEPT

# Открытие портов для торрентов (такие же указать в torrent-клиенте)
# $IPT -A INPUT -i $WAN -p tcp -m multiport --ports 49152:65535 -j ACCEPT

# Открытие 443 порта
$IPT -A INPUT -p tcp --dport 443 -j ACCEPT

# Открываем 80 порт для веб сайтов
$IPT -A INPUT -i $WAN -p tcp --dport 80 -j ACCEPT
$IPT -A INPUT -i $WAN -p udp --dport 80 -j ACCEPT

# Открытие портов для игровых серверов
# $IPT -A INPUT -i $WAN -p tcp --dport 27010:27030 -j ACCEPT
# $IPT -A INPUT -i $WAN -p udp --dport 27010:27030 -j ACCEPT

# Открытие порта для голосового сервера Team Speak
# $IPT -A INPUT -i $WAN -p tcp --dport 9987 -j ACCEPT
# $IPT -A INPUT -i $WAN -p udp --dport 9987 -j ACCEPT
# **********************************************************************
.
# Вывод информации о состоянии таблиц.
route -n
$IPT -L
$IPT -L -v -n
$IPT -L -v -n -t nat

Помилки й обмеження прикладу

  • Рядки політик DROP закоментовані: коментар про початкову заборону всього не відповідає фактичним командам.
  • Раннє правило FORWARD дозволяє NEW, ESTABLISHED і RELATED без обмеження інтерфейсів. Пізніша заборона вхідного пересилання не забезпечує очікувану фільтрацію всього такого трафіку.
  • --dport 22,220 не є коректним способом задати перелік портів. Для списку використовується модуль multiport із параметром --dports.
  • Окремий рядок із крапкою та назви старих FTP-модулів потребують перевірки; код не слід копіювати без аналізу.
  • TCPMSS коригує MSS TCP-з'єднань; коментар про «вмикання фрагментації» неточний.

Приклад синтаксису списку портів, окремо від початкового скрипту:

iptables -A INPUT -i eth0 -p tcp -m multiport --dports 22,220 -j ACCEPT

Вихідна нотатка пропонувала зберігати скрипт як fw.sh та викликати з rc.local:

/usr/fw/fw.sh

Спосіб запуску, backend iptables, назви інтерфейсів і правила слід узгоджувати з поточною системою. Опис iptables та multiport допомагає перевірити значення команд. Перед застосуванням потрібні збережені поточні правила та доступ для відновлення.

Дві IP-адреси на одному інтерфейсі Ubuntu: історичний приклад ifupdown

Один мережевий інтерфейс може мати кілька IP-адрес. У старій конфігурації Ubuntu для додаткової адреси я використовував псевдонім eth0:1.

Тимчасове налаштування

ifconfig eth0:1 10.0.2.1 netmask 255.255.255.0 up

Ця команда з початкового прикладу задавала адресу для поточного середовища; сама по собі вона не гарантувала збереження після перезапуску.

Історичний файл /etc/network/interfaces

Для постійного налаштування в системі з ifupdown використовувався такий фрагмент:

# The loopback network interface
auto lo
iface lo inet loopback

# The primary network interface

# Параметры основного интерфейса, например, ip-адрес внешнего доступа
auto eth0
iface eth0 inet static
      address 95.211.198.19
      netmask 255.255.255.192
      network 95.211.198.0
      broadcast 95.211.198.63
      gateway 95.211.198.62
       # dns-* options are implemented by the resolvconf package, if installed
      dns-nameservers 85.17.150.123 85.17.96.69 85.17.150.123 62.212.64.122
      dns-search ua-hosting.com.ua


auto eth0 eth0:1

iface eth0:1 inet static
address 10.0.2.1
netmask 255.255.255.0

Публічна адреса, шлюз, DNS-сервери та пошуковий домен вище належали тому серверу. Вони збережені як частина прикладу й не є параметрами для довільного підключення. Рядок auto eth0 eth0:1 повторює оголошення основного інтерфейсу з попереднього блока; у власному файлі слід уникати зайвих повторів.

Враховуйте спосіб керування мережею

Цей запис стосується старого набору ifconfig та ifupdown. На Ubuntu з Netplan кілька адрес задаються списком addresses, а назва пристрою може відрізнятися від eth0. Дивіться офіційні приклади Netplan. Не слід одночасно задавати суперечливі параметри одного інтерфейсу в різних засобах конфігурації.

неділя, 5 жовтня 2014 р.

«Колекціонер. К2»: сторінка програми та відеоогляд

Сторінка програми «Колекціонер. К2» була розміщена на сайті «Корпорація 2» за адресою http://corp2.net/index.php/programmnoe-obespechenie/nashi-razrabotki/programma-kollektsioner-k2/. Зараз ця сторінка повертає помилку 404.

Відео про роботу з програмою

У блозі доступний відеоогляд «Колекціонер. К2» з демонстрацією програми. Це окремий запис про можливості та роботу в ній.

Запитання щодо рішень K2: WhatsApp: +380679016322.

пʼятниця, 3 жовтня 2014 р.

Відеоогляд програми «Колекціонер. К2»

Відео знайомить із можливостями програми «Колекціонер. К2» та роботою в ній. У плеєрі запис має назву «Программа Коллекционер 1.0 К2®».

Демонстрація програми

Відкрити відеоогляд на YouTube.

Запитання щодо K2: WhatsApp: +380679016322.

K2 і Нова пошта: ТОІР, WMS та розвиток цифрових рішень

Історія багаторічного співробітництва української IT-компанії K2 з Новою поштою — це приклад того, як розробка системи технічного обслугову...