Нещодавно на форумі ми згадували, як починали працювати з комп’ютерами. На час тієї розмови минуло вже років п’ятнадцять чи шістнадцять. Персоналки тільки з’являлися в школах і на підприємствах, а великим ЕОМ відводили цілі кімнати. Те, що сьогодні помістилося б на одному носії, тоді мало вагу, гул і власну шафу.
Від великої ЕОМ до робочого місця
До однієї машини під’єднували кілька терміналів. Перед користувачем були екран і клавіатура, а програми виконувала центральна ЕОМ. Накопичувач на 80–100 МБ здавався величезним, особливо коли невеликі програми займали сотні байтів, а програма на мегабайт уже вражала розміром.
Мій перший «Пошук-1»
Першою персоналкою, за якою я працював, був «Пошук-1». Мій комплект мав два дисководи для дискет по 720 КБ. Поруч із касетами та дискетами меншої місткості це було розкішшю. Музейний опис «Пошуку» фіксує різні комплектації, тому характеристики конкретного робочого місця могли залежати від установлених модулів. Нам вистачало і дискет, і пам’яті для програм, з якими ми тоді мали справу.
Колір теж був подією. На CGA у знайомому мені режимі ігри виводили чотири кольори. У тексті палітра була ширшою. Сьогодні про це легко розповісти сухими цифрами, але після монохромного екрана навіть кілька кольорів справді змінювали враження. Шкільний клас із мережею був іще одним кроком вперед: короткі програми можна було передавати між машинами, не носячи дискети від столу до столу.
«Пошук-2», EGA і шкільний клас із 286
У наступних машин був більший горизонтальний корпус, на який ставили монітор. Я пам’ятаю експерименти з додатковою пам’яттю й диском у RAM: коли дані вже були в пам’яті, відкривалися вони швидше, ніж із дискети. Музейний каталог «Пошуку-2» розрізняє кілька конфігурацій, зокрема машини з 80286 і 80386SX. Тож одна назва на корпусі ще не означала однаковий процесор чи відеоадаптер.
З появою EGA кольорова графіка стала виразнішою. Технічний довідник IBM наводить, зокрема, режим 640 × 350 для відповідного дисплея. У нашому наступному шкільному класі вже стояли машини на 286 і монітори SVGA. Про 386 тоді ще говорили як про щось рідкісне, а сам перелік CGA, EGA, VGA, SVGA й XGA звучав як окрема мова.
Мій 486, MS-DOS і Windows
Згодом я пересів на 486SLC. У мене було 4 МБ оперативної пам’яті, жорсткий диск на 100 МБ і монітор SVGA. Мені цього вистачало, а швидкість нових машин здавалася неймовірною. Працював я переважно в DOS. У DOS Shell можна було перемикатися між задачами. Пам’ятаю, як експериментував із копією файла стану й повертався до потрібного місця в Prince of Persia 2.
Потім з’явилася Windows 3.1 із графічними вікнами поверх DOS, а у 1995 році вийшла Windows 95. Мене тоді дивував кошик. Навіщо тримати видалені файли на диску, коли кожен мегабайт на рахунку, а для відновлення ми вже знали Unerase? Тепер саме такі дрібниці добре показують, як змінювалися наші звички. За 486 прийшли різні моделі AMD та Intel, потім Pentium і Pentium II. З’являлися нові частоти й обсяги дисків, і вибір комплектуючих швидко перестав бути простим.
Що ще згадали на форумі
У відповідях згадували «Іскру», «Агат» і програмовані мікрокалькулятори. На калькуляторі теж можна було написати гру. Один із учасників пригадував дослідну машину, яку, на його думку, називали «Тритон». Точну модель за цим спогадом визначити складно. Інший учасник згадував, як після персональних комп’ютерів «Електронмаш» випускав електронні касові апарати, і шкодував, що ці розробки вже мали інше призначення.
Коли ми обговорювали це у 2007 році, у серверній роботі дедалі частіше дивилися на UNIX-подібні системи. На персональному ринку мене цікавили вже не тільки частоти. З’являлися багатоядерні машини, КПК і смартфони. Від термінала біля великої ЕОМ до власного комп’ютера в кишені ми пройшли шлях, про який біля шкільного «Пошуку» навряд чи здогадувалися.
