Надсилання пошти з Linux: mail, вкладення та Mutt

Лист із командного рядка можна підготувати через mail або сумісну реалізацію mailx. Для доставки потрібна налаштована поштова система або SMTP-транспорт; наявність команди сама по собі не забезпечує надсилання.

Інтерактивний лист

Початковий приклад:

mail -s "Тема письма" pupkin@mail.ru
Привет!
Я пишу тебе из консоли!
Ctrl+D

Ctrl+D на новому рядку завершує введення. Це комбінація клавіш, а не текст для листа. Запит копії та наступні дії залежать від реалізації клієнта.

Текст із файлу або вивід команди

mail -s "Письмо из файла" pupkin@mail.ru < mail_body.txt
ls | mail -s "Вывод команды" pupkin@mail.ru

Три способи передавання файла зі старої нотатки

Кодування uuencode:

uuencode image.jpg image.jpg | mail -s "Метод 1" sombeody@somewhere.net

Це закодований вміст у повідомленні, який не всі клієнти розпізнають як звичайне MIME-вкладення. Інший спосіб — mpack:

mpack -s "Метод 2" image.jpg sombeody@somewhere.net

У початковому прикладі Mutt використовувався так:

echo "Смотри вложение" | mutt -x -s "Метод 3" -a image.jpg sombeody@somewhere.net

Поточна документація Mutt показує відокремлення одержувачів від файлів через --. Відповідний варіант:

echo "Смотри вложение" | mutt -x -s "Метод 3" -a image.jpg -- sombeody@somewhere.net

Загальне твердження, що mail не підтримує вкладень, неточне: можливості й параметри залежать від конкретної програми. Перевіряйте її локальну довідку. Утиліти можуть потребувати встановлення з репозиторію дистрибутива.

Адреси й російськомовні рядки в командах збережено як частину оригінального коду. Перед використанням замініть одержувачів на потрібні вам. Початкове джерело нотатки: http://debback.blogspot.com/2008/03/blog-post.html.

Exim4 і небажане пересилання пошти: розбір випадку 2013 року

У березні 2013 року провайдер повідомив, що через наш сервер надсилається спам. На ньому працював Exim4, тому я почав із журналу поштових операцій:

tail -f /var/log/exim4/mainlog

За тодішніми спостереженнями, сервер приймав зовнішні спроби пересилання з адресами відправників, для яких у нас не було скриньок. Сама відсутність локальної скриньки ще не встановлює джерело повідомлення чи причину проблеми: потрібно перевіряти журнали приймання, автентифікацію та правила relay.

Щоб припинити потік, я тимчасово закрив поштові порти брандмауером. Такий крок зупиняє й потрібні з'єднання, тому його слід узгоджувати з призначенням сервера.

Черга повідомлень

У первинній нотатці були наведені дві команди очищення:

exipick -zi | xargs exim -Mrm

Перша відбирає заморожені повідомлення.

exipick -i | xargs exim -Mrm

Друга видаляє всі відібрані повідомлення черги, а не лише спам. Статус frozen також сам собою не означає небажану пошту. Перед видаленням перегляньте відбір, збережіть потрібні повідомлення й матеріали для аналізу. За документацією Exim, -Mrm прибирає повідомлення без сповіщення про недоставлення. Параметри відбору пояснює довідка exipick.

Локальний сценарій надсилання

У моєму випадку пошта була потрібна для повідомлень від сайтів на самому сервері. У /etc/exim4/update-exim4.conf.conf тоді були задані:

dc_local_interfaces='127.0.0.1'
dc_readhost='localhost'

Ці параметри виконують різні завдання. dc_local_interfaces визначає адреси, на яких слухає демон; значення 127.0.0.1 обмежує його IPv4 loopback-адресою. dc_readhost стосується переписування адрес у відповідних режимах конфігурації й не є загальною забороною relay. Це пояснює довідка Debian.

Після змін я перезапускав службу:

service exim4 restart

Потім у журналі бачив rejected RCPT ...: relay not permitted. Це підтверджувало відмову в конкретних спробах пересилання. Однак якщо демон справді слухає лише 127.0.0.1, пряме зовнішнє TCP-з'єднання до нього не має доходити. Тому старі рядки журналу не можна автоматично вважати доказом, що саме наведені два параметри усунули всі причини інциденту.

Для чинного сервера перевірте ефективну конфігурацію, адреси прослуховування, правила relay, потрібне надсилання від сайтів і зовнішню відмову. Очищення черги саме по собі не виправляє причину небажаного надсилання.

SaaS: як працює програмне забезпечення як послуга, його переваги й ризики

SaaS (Software as a Service) — модель надання програмного забезпечення як послуги: користувач працює із застосунком постачальника через мережу, а постачальник керує його серверним середовищем. Типові приклади — вебпошта, CRM, офісні та інші бізнес-застосунки.

Замість окремого сервера, інсталяції та власного циклу оновлень компанія отримує доступ до готового сервісу. Це змінює спосіб оплати й розподіл роботи між замовником та постачальником. Перевага стає відчутною тоді, коли сервіс закриває потрібний процес, а його обмеження зрозумілі ще до перенесення даних.

Що отримує користувач

За визначенням NIST SP 800-145, у моделі SaaS клієнт використовує застосунки постачальника, які працюють у хмарній інфраструктурі. Доступ можливий через браузер або програмний інтерфейс. Клієнт не керує базовими серверами, операційними системами й інфраструктурою, хоча може мати доступ до налаштувань свого застосунку.

Це зменшує обсяг локального встановлення та серверного адміністрування. Водночас підприємству залишаються налаштування процесів, навчання, перенесення даних, інтеграції та керування користувачами. SaaS не означає автоматичного впровадження без роботи з боку замовника.

Архітектура й обслуговування

Часто застосовується багатоклієнтська архітектура: спільні компоненти обслуговують кількох замовників із розмежуванням їхніх даних і доступу. Постачальник централізовано розвиває та оновлює сервіс. Огляд Microsoft пояснює такий підхід і його зв'язок з економією ресурсів.

Однак формула «всі клієнти завжди використовують один екземпляр програми» надто спрощує можливі реалізації. Важливі модель надання послуги, розподіл відповідальності й фактична ізоляція клієнтів. Самого розміщення звичайної програми на віддаленому сервері недостатньо для опису всіх властивостей хмарного сервісу.

Вартість і умови користування

Поширені тарифи — за користувача, обсяг даних, операції або набір можливостей. Можуть бути змішані та безкоштовні варіанти. Щомісячна плата не є обов'язковою частиною самого технічного визначення SaaS.

Порівнювати варто повну вартість за потрібний період: підписку, впровадження, інтеграції, навчання, додаткові модулі, зберігання та вивантаження даних. Менші початкові витрати не гарантують нижчої загальної вартості в кожному проєкті.

Припинення роботи в сервісі не завжди автоматично припиняє платежі. Можливість паузи, строк підписки, порядок скасування, склад підтримки та зміни тарифів визначаються умовами конкретної послуги. Не слід обіцяти, що будь-який SaaS-контракт включає всі роботи й витрати.

Що означає SLA

Угода про рівень обслуговування (SLA) описує погоджені показники: наприклад, доступність, спосіб її обчислення, винятки, реакцію підтримки та передбачені компенсації. Важливо читати саме ці параметри, а не лише відсоток у рекламі.

Показники 99,5% і 99,9% мають сенс лише разом із правилами вимірювання: за який період рахують доступність, що вважають простоєм, як враховують технічні роботи та які звернення потрібні для компенсації. Доступність інфраструктури й доступність усього застосунку також потрібно розрізняти. У рекомендаціях NIST щодо хмарних послуг окремо розглянуто обіцянки постачальника, їхні обмеження й умови користування.

Економіка для замовника й постачальника

Для клієнта SaaS може спростити початок роботи, доступ із різних місць і пристроїв та отримання оновлень. Для постачальника централізована підтримка й повторне використання спільних компонентів можуть зменшувати витрати на обслуговування. Періодичні платежі дають іншу модель доходів, але не гарантують прибутковості.

Інтерфейс, продуктивність, сумісність і якість підтримки потрібно оцінювати на практиці. Вебдоступ не робить будь-яку програму однаково зручною на всіх екранах, а масштабування не означає відсутності лімітів.

Звідки береться економія

У власній інсталяції підприємство оплачує не тільки ліцензію. Потрібні серверні ресурси, їх обслуговування, оновлення, моніторинг і робота фахівців. У сервісній моделі частина цих витрат розподіляється між багатьма замовниками. Постачальник може повторно використовувати інфраструктуру й механізми оновлення, замість того щоб окремо супроводжувати кожну локальну копію.

Але ефект масштабу не є обіцянкою необмеженої продуктивності. Важливо розуміти, як сервіс поводиться за пікового навантаження, які має квоти й коли знадобиться дорожчий план. Для замовника практичний результат — не найменший щомісячний рахунок, а передбачувана вартість потрібного робочого сценарію.

Що змінюється для розробника

Вебсервіс полегшує доставку змін: користувачам не потрібно по черзі встановлювати нову серверну версію у своїх офісах. Постачальник отримує централізований канал розвитку продукту й може пропонувати його віддаленим клієнтам. Водночас він бере на себе постійну експлуатацію: доступність, підтримку, відновлення після збоїв і планування ресурсів.

Серверний код зазвичай не передається клієнту, що змінює характер ризику неліцензійного копіювання. Проте залишаються ризики викрадення облікових записів, порушення правил доступу та неправомірного використання сервісу. Повторюваний дохід так само потребує витрат на розробку, продажі й утримання клієнтів. Його не варто плутати з гарантованим прибутком.

Безпека, інтернет і залежність від сервісу

Передавання частини адміністрування постачальнику не усуває відповідальності клієнта. Модель спільної відповідальності Microsoft окремо виділяє дані, облікові записи, налаштування й контроль доступу. Конкретний розподіл завдань залежить від сервісу.

Потрібно перевірити доступи, резервування й відновлення, експорт даних та порядок завершення користування. Не можна загалом стверджувати, що будь-який SaaS безпечніший за будь-яку внутрішню систему або повністю виключає витік.

Якість мережевого з'єднання залишається суттєвою, зокрема для розподілених компаній. Офлайн-режим є лише там, де його реалізовано, і може мати обмеження синхронізації. Індивідуальні доопрацювання теж залежать від можливостей конкретної платформи.

Залежність від постачальника — реальний предмет оцінки. Важливі доступність експорту, формат даних та можливість перейти на інше рішення. У своїй критиці серверних обчислень Річард Столлман наголошує на втраті контролю користувача над обробкою його даних. Це аргумент про свободу й контроль, а не доказ порушень з боку кожного сервісу.

SaaS, PaaS та історичний контекст

SaaS надає готовий застосунок. PaaS надає середовище для розгортання власних застосунків. Це різні моделі послуг у класифікації NIST; PaaS не є автоматичним усуненням усіх обмежень SaaS.

Оренда обчислювальних ресурсів існувала й до сучасних вебсервісів. Водночас користування віддаленою машиною та доступ до готового застосунку — різні речі. Класифікацію хмарних моделей NIST опублікував у 2011 році; вона допомагає відокремити те, чим керує клієнт, від того, що обслуговує постачальник.

Первинне джерело історичної добірки: стаття Вікіпедії про SaaS. Для практичного вибору сервісу вирішальними є потрібні функції, перевірений робочий сценарій, умови доступу до даних і повна вартість користування.

Упрощенное налого-обложение для IT-компаний

Закон України «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції», який набрав чинності 03 серпня 2012 року, встановлює два види податкових пільг для ІТ-сектору – це звільнення від сплати ПДВ та зменшення ставки податку на прибуток.

Розглянемо детальніше кожен із них:

І. У період з 01 січня 2013 року до 01 січня 2023 року звільняються від оподаткування ПДВ операції з поставки програмної продукції.

До програмної продукції належить:

1. результат комп’ютерного програмування у вигляді:

• операційної системи,
• комп’ютерної програми (системної, прикладної, розважальної та/або навчальної);
• компонентів комп’ютерних програм;
• інтернет-сайтів;
• онлайн-сервісів;

2. криптографічні засоби захисту інформації (зокрема, електронні ключі)

ІІ. У період з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року ставка податку на прибуток, отриманий від діяльності в індустрії програмної продукції, для суб’єктів індустрії програмної продукції складає 5%.

Для використання цієї особливості оподаткування ІТ-бізнесу суб’єкту ІТ-індустрії необхідно отримати свідоцтво. Для цього до податкової служби за своїм місцезнаходженням підприємець подає реєстраційну заяву та документи, що підтверджують відповідність суб’єкта критеріям, що наведені нижче. Така заява подається не пізніш як за 30 календарних днів до початку кварталу, з якого суб’єкт передбачає отримувати право на використання особливостей оподаткування.

Отримати свідоцтво зможуть ІТ-підприємці, які протягом попередніх 4 послідовних кварталів відповідають таким критеріям:

1) питома вага доходів від здійснення видів ІТ-діяльності становить не менш як 70 % доходів від усіх видів економічної діяльності з реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг;

2) первісна вартість основних засобів та/або нематеріальних активів суб’єкта перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

3) у суб’єкта відсутній податковий борг;

4) щодо суб’єкта судом не прийнято постанови про визнання боржника банкрутом.

Для новоутворених ІТ-підприємців, які здійснюють діяльність протягом не менше 2 повних кварталів до дня подання реєстраційної заяви дозволяється при визначенні відповідності критеріям застосовувати показники господарської діяльності за період фактичної діяльності суб’єкта.

Новоутвореними не вважаються суб’єкти, що утворились шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації.

Видами економічної діяльності з реалізації товарів, виконання робіт та надання послуг в індустрії програмної продукції, яка надає право на використання особливостей оподаткування є:

1) видання програмного забезпечення, включаючи видання і реалізацію (продаж, прокат та/або надання ліцензій) системних пакетів програм, службових та ігрових програм, публікацію готового (несистемного) програмного забезпечення, у тому числі переклад або адаптацію несистемного програмного забезпечення для певного ринку за власний рахунок: операційні системи, бізнес та інші додатки; випуск комп’ютерних ігор для всіх платформ;

2) комп’ютерне програмування та всі види діяльності з написання, модифікування, тестування і забезпечення технічною підтримкою, документування програмного забезпечення (у тому числі з використанням комерційних або вільно розповсюджених модулів), включаючи розроблення структури і змісту та/або написання системи команд, необхідних для створення та виконання: системного програмного забезпечення (у тому числі відновлення), прикладних програм (у тому числі відновлення), баз даних, веб-сайтів (у тому числі їх аудіовізуальних елементів); настроювання програмного забезпечення, тобто модифікацію та конфігурацію існуючих додатків, таким чином, щоб воно функціонувало в рамках інформаційної системи клієнта; розроблення індивідуального програмного забезпечення (на замовлення) та адаптування пакетів програм до потреб користувачів; написання програмних супроводжуючих інструкцій для користувачів;

3) консультування з питань інформатизації, включаючи планування та розроблення комп’ютерних систем, що поєднують комплектуюче устаткування, програмне забезпечення та комунікаційні технології, консультування щодо типу та конфігурації комп’ютерних технічних засобів і використання технологій програмного забезпечення: аналіз інформаційних потреб користувачів та пошук найоптимальніших рішень, консультування з питань створення продукції програмного забезпечення і надання допомоги щодо технічних аспектів комп’ютерних систем, консультування з питань обслуговування роботи програмного забезпечення та інформатизації;

4) діяльність з керування комп’ютерним устаткуванням, включаючи надання послуг з місцевого керування і діяльності комп’ютерних систем клієнтів, а також з оброблення даних та інші супутні послуги, експлуатацію на довготривалій (постійній) основі засобів обробки даних, що належать іншим користувачам;

5) створення та впровадження інформаційно-технічних комплексів, систем та мереж щодо: проектування та створення комплексів, систем та мереж на базі інформаційних технологій, систем передачі даних та систем збереження даних, монтажу і встановлення електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації; обслуговування та супровід комплексів, систем і мереж, збудованих на базі інформаційних технологій; установлення програмного забезпечення за винагороду, включаючи реалізацію, інсталяцію, впровадження, інтеграцію з іншими системами, підтримка (налагодження, консультування з питань розробки та експлуатації, модифікація та доробка, виправлення помилок); розроблення криптографічних засобів захисту інформації; надання права на використання програмного забезпечення, включаючи передачу майнових прав інтелектуальної власності на програмне забезпечення (комп’ютерні програми);

6) оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов’язана з ними діяльність, включаючи діяльність, пов’язану з базами даних: надання даних у певному порядку або послідовності шляхом їх вибору в режимі он-лайн або прямого доступу до оперативних даних, відсортованих згідно із запитом, для широкого чи обмеженого кола користувачів (комп’ютеризований менеджмент); оброблення, підготовку та введення даних із застосуванням програмного забезпечення користувача або власного програмного забезпечення.

При чому податківці мають право провести перевірку документів платника податку для встановлення достовірності поданих платником документів і підтвердження права ІТ-підприємця на застосування особливостей оподаткування. Така перевірка може бути проведена протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання реєстраційної заяви. За 15 робочих днів з дня отримання реєстраційної заяви податкова включає підприємця до спецреєстру та видає йому свідоцтво про реєстрацію як суб’єкта, який застосовує особливості оподаткування.

Вже з першого числа наступного місяця після включення до реєстру ІТ-приємець може користуватись особливим податковим режимом.

Проте, слід пам’ятати, що облік доходів та витрат, пов’язаних з отриманням прибутку від здійснення ІТ-дльності ведеться окремо від інших видів обліку.

При цьому, сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання прибутку, який оподатковується за пільговою ставкою, не враховується у інших видах витрат.

Взято с: http://www.my-business.com.ua/newittax

Освобождение от обложения НДС информационных услуг

Тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції.

Водночас, постачання послуг з проектування, видання, програмування, тестування, інсталяції, впровадження, обслуговування програмних та програмно-технічних засобів не відноситься до визначення програмної продукції.

Нагадаємо, що відповідно до діючої норми Податкового кодексу України програмною продукцією є:

- результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної, навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів чи онлайн-сервісів;

- криптографічні засоби захисту інформації.

Таким чином, звільнення від оподаткування податком на додану вартість не поширюється на операції з постачання послуг у сфері інформатизації.

Відповідна норма передбачена пп.26.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (зміни внесені Законом України від 05 липня 2012 року № 5091-VI «Про внесення змін до р.XX «Перехідні положення» ПКУ щодо особливостей оподаткування суб’єктів індустрії програмної продукції»).

Видалення користувача в ISPmanager: ризик втрати пов’язаних даних

У випадку, описаному 2013 року, клієнт під час знайомства з ISPmanager видалив користувача, від імені якого було створено домени. За моїм спостереженням, після цього зникли домени та пов'язані з ними дані.

Головний висновок — перед видаленням облікового запису потрібно перевірити всі належні йому ресурси: сайти, файли, пошту, бази та резервні копії. Видалення користувача може зачіпати значно більше, ніж сам запис для входу.

Це історія конкретної версії й конфігурації панелі. Для сучасної інсталяції перевірте опис операції та повідомлення підтвердження. Документація ISPmanager про резервування окремо описує копії даних видалених користувачів; можливість відновлення залежить від наявності й придатності такої копії.

Домени зникли зі списку ISPmanager: діагностика прав доступу

У старій інсталяції ISPmanager я зіткнувся зі зникненням доменів зі списку панелі. Водночас записи залишалися в конфігураціях Apache та Nginx. Отже, йшлося про відображення ресурсів у панелі, а не про видалення цих конфігурацій.

Після звернення до підтримки я продовжив діагностику самостійно. Спочатку в /usr/local/ispmgr/etc/ispmgr.conf увімкнув докладне журналювання:

LogLevel 9

Для спостереження за новими записами використовував:

tail -n 1 -f /usr/local/ispmgr/var/ispmgr.log

Процеси панелі переглядав командою:

ps aux | grep ispm

У тодішній конфігурації я завершував процес bin/ispmgr; після нового звернення до панелі він запускався знову. У журналі після перезапуску з'явилися повідомлення про права доступу.

Причиною виявилася невідповідність користувача, зазначеного в Apache, власникові каталогу домену. Після виправлення власника та повторного запуску панелі домен знову відобразився.

Шляхи, параметр журналювання й спосіб перезапуску належать до тієї версії. Перед змінами у своїй системі звірте документацію, зафіксуйте поточні права й перевірте потрібного власника; не змінюйте права всіх каталогів навмання. Після діагностики поверніть звичайний рівень журналювання.

UFW: коротка довідка команд і пояснення правил

UFW — засіб керування мережевим екраном у Linux. Нижче впорядковано команди з початкової нотатки. Вони призначені для довідки: застосування правил змінює мережевий доступ, тому на віддаленому сервері спершу потрібно перевірити, чи залишиться доступним адміністративне підключення.

Стан, журналювання та політики

ufw enable
ufw disable
ufw logging on
ufw logging off
ufw default allow
ufw default deny
ufw status
ufw status numbered
ufw reload

enable вмикає екран, disable вимикає його. logging керує журналюванням, default — політикою за замовчуванням. status показує стан, а reload перечитує правила. Варіанти з вертикальною рискою в оригінальній шпаргалці означали вибір однієї дії, а не виконання shell-конвеєра.

Порти та адреси

ufw allow 21
ufw delete allow 21
ufw allow 53/tcp
ufw allow from 10.123.192.199
ufw deny proto tcp to 72.55.148.21
ufw deny proto tcp from 72.55.148.21
ufw allow in on eth0 to any port 80 proto tcp

ufw allow 21 додає дозвільне правило, а не показує стан порту. Правило лише з адресою джерела охоплює більше, ніж один порт. Адреси й ім’я eth0 — приклади з оригіналу, які потрібно замінювати відповідно до своєї мережі.

Запис ufw deny 80 from 72.55.148.21 у початковому тексті мав неправильний порядок аргументів. Для заборони TCP-доступу від цього джерела до порту 80 використовується:

ufw deny proto tcp from 72.55.148.21 to any port 80

Порядок і видалення правил

ufw deny proto udp to any
ufw insert 2 deny proto udp to any
ufw status numbered
ufw delete 3

Перші два приклади задають широку заборону UDP; вони не є універсальним налаштуванням сервера. insert 2 вставляє правило на другу позицію. Перед delete 3 слід заново перевірити нумерований список, оскільки після змін номери можуть зсуватися.

Загальна форма

ufw allow|deny|reject|limit [in|out on INTERFACE] [log|log-all] [proto protocol] [from ADDRESS [port PORT]] [to ADDRESS [port PORT]]

Це схема синтаксису, а не готова команда: квадратні дужки позначають необов’язкові частини, а вертикальна риска — альтернативи. Повний опис напрямків і правил: офіційна довідка UFW для Ubuntu.

Параметри монітора Ubuntu через KVM: приклад xorg.conf

Під час роботи із серверами через апаратний KVM-перемикач у нашій конфігурації Ubuntu вибирала завелику роздільну здатність і частоту 100 Гц. KVM не показував зображення, а за відсутності мережевого доступу це ускладнювало керування сервером. Тут KVM означає перемикання клавіатури, відео та миші, а не технологію віртуалізації Linux.

У системі не було файла /etc/X11/xorg.conf. Для цього випадку ми створили його й задали параметри дисплея вручну. Нижче збережено приклад із первинної публікації:

Section "Monitor"
Identifier  "My Monitor"
HorizSync   31.5 - 50.0
VertRefresh 40-90
EndSection

Section "Screen"
Identifier    "Default Screen"
Monitor     "My Monitor"
DefaultDepth 24
Subsection "Display"
Depth       24
Modes "1024x768"
ViewPort 0 0
EndSubsection
EndSection

Значення HorizSync та VertRefresh стосуються конкретної конфігурації й не є універсальними межами для будь-якого монітора. Їх потрібно брати з характеристик обладнання та враховувати можливості KVM. Перед змінами збережіть попередню конфігурацію й спосіб повернутися до робочого відеорежиму.

Відсутність xorg.conf сама по собі не є помилкою: Xorg підтримує автоматичне визначення обладнання. Його офіційна довідка окремо згадує KVM, які не передають інформацію DDC. Описаний приклад належить до історичного середовища Xorg і не переноситься безпосередньо на всі сучасні графічні сеанси.

Індикатор розкладки клавіатури в Xfce: нотатка для Ubuntu

Без видимого індикатора розкладки легко помилитися мовою введення. У моєму тодішньому середовищі Ubuntu з Xfce допоміг набір додатків xfce4-goodies, відомий за сайтом http://goodies.xfce.org/.

У початковій конфігурації пакет встановлювався командою з правами адміністратора:

apt-get install xfce4-goodies

Після цього на панель можна було додати індикатор клавіатури, індикатор навантаження процесора та інші додатки. Це опис історичного набору: склад метапакета й доступність окремих модулів залежать від випуску Ubuntu.

Як працює індикатор розкладки

Офіційна документація xfce4-xkb-plugin описує додавання модуля на панель і відображення поточної розкладки текстом або прапорцем. Через його налаштування можна відкрити параметри клавіатури та задати розкладки й комбінацію перемикання. Встановлення пакета й додавання елемента на панель — окремі кроки.

PPTP VPN на Ubuntu: архівна конфігурація 2012 року та її обмеження

Цей запис зберігає приклад налаштування PPTP-сервера на Ubuntu з травня 2012 року. Його не слід використовувати як готову безпечну конфігурацію для нового робочого сервера: у прикладі вимогу MPPE-шифрування було закоментовано, а MS-CHAP v2/PPTP має відомі обмеження безпеки.

Microsoft попереджає про потенційно небезпечну конфігурацію MS-CHAP v2 без додаткової інкапсуляції в PPTP. Для нового розгортання на підтримуваній Ubuntu доцільно оцінити сучасне VPN-рішення; приклад окремого напряму — офіційні матеріали Ubuntu про WireGuard.

Встановлення й перевірка у старому прикладі

apt-get install ppp pptpd

netstat -ap | grep pptp

У первинному записі очікуваний результат було скорочено до:

1723 LISTENED

Це умовний запис, а не точний рядок виводу netstat. Відкритий TCP-порт 1723 сам по собі не підтверджує працездатність VPN: PPTP також використовує GRE для перенесення пакетів, як описано в RFC 2637.

Файли конфігурації з нотатки

/etc/pptpd.conf:

option /etc/ppp/pptpd-options
logwtmp
localip 10.1.1.1 # адрес сервера в создаваемой виртуальной сети
remoteip 10.1.1.50-59 # адреса, раздаваемые клиентам

Діапазони VPN не мають конфліктувати з мережами клієнтів або іншими маршрутами. Самого вибору адрес недостатньо для налаштування маршрутизації та правил доступу.

/etc/ppp/pptpd-options:

lock
name pptpd
nodefaultroute
refuse-pap
refuse-mschap
require-mschap-v2
#require-mppe-128 # шифрование. В теории должно работать, на практике у меня не вышло его завести
proxyarp
nodefaultroute

Закоментований рядок require-mppe-128 означає, що цей приклад не вимагає MPPE-128. Дубль nodefaultroute залишено як частину первинного фрагмента. Ці налаштування не є підтвердженням захищеного каналу.

Приклад /etc/ppp/chap-secrets:

# Secrets for authentication using CHAP
# client    server    secret            IP addresses
user          pptpd     password        *
user2        pptpd     password2    10.1.1.54

Назви користувачів і паролі тут демонстраційні. У первинній схемі останній стовпець задавав довільну або визначену адресу клієнта. Реальні секрети не слід публікувати чи залишати доступними стороннім.

Наприкінці нотатки службу перезапускали так:

sudo /etc/init.d/pptpd restart

Історичне джерело конфігурації: нотатка про pptpd, Ubuntu та Windows. Наведені команди збережено для розуміння старого середовища.